Споконвіку процес
навчання будувався як процес передачі інформації від вчителя до учня. Учні
засвоювали наявні знання і запам'ятовували їх шляхом багаторазового повторення
на основі пояснювально-ілюстративного методу. Часто творчості в навчальному
процесі відводиться неправомірно мало часу. Розвинути творчі здібності,
виховати творчу особистість у процесі навчання дуже важливо, тому що творчі
здібності є базовим ресурсом цивілізації.
Сьогодні питання
про розвиток творчих здібностей учнів у теорії та практиці навчання стоїть
особливо актуально, так як дослідження останнього часу виявили у школярів
значно більше, ніж передбачалося раніше, можливості засвоювати як у звичній,
так і в нестандартній ситуації.
Не треба готувати
творчі завдання персонально для найбільш здібних учнів і пропонувати їх замість
звичайних завдань, які даються всьому класу. Такий спосіб індивідуалізації
ставить дітей в нерівні умови і ділить їх на здібних і нездатних. Завдання
творчого характеру повинні даватися всьому класу. При їх виконанні оцінюється
тільки успіх. У кожній дитині вчитель повинен бачити індивідуальність.
Американський вчений Розенталь стверджував, що в ситуації, коли педагог очікує
видатних успіхів у дітей, вони дійсно цих успіхів домагаються, навіть якщо
раніше вважалися не дуже здібними. Рівень розвитку творчих здібностей залежить
від змісту і методів навчання Діти від природи допитливі і сповнені бажання
вчитися. Для того щоб вони могли проявити свої дарування потрібно правильне
керівництво.
Широкі можливості
регулярної творчої діяльності на уроках та в групі продовженого дня надає застосування
методу проектів. На уроках та в групі продовженого дня даний метод реалізується
у формі виконання творчих проектів. При цьому під творчим проектом розуміється
самостійна творча робота, виконана під керівництвом вчителя. Якість же
виконання творчого проекту залежить від того, наскільки міцні знання, уміння і
навички учня. Тим самим воно може бути використане як об'єктивного
узагальненого критерію їх оцінки
Проект - це
планування і здійснення практичної діяльності проблемного характеру, часто виходить
за рамки одного предмета, за активної участі навчаються, що збагачує їх досвід
і приносить конкретну користь. Розрізняють такі педагогічні функції методу
проектів:
-
дидактична
-
пізнавальна
-
розвивальна
-
виховна
-
соціалізуюча
Типи проектів:
-
за формою проведення (урок, екскурсія,
вистава, фестиваль)
-
за предметною галуззю (надпредметні,
міжпредметні, монопредметні)
-
за тривалістю (короткострокові, середньої
тривалості, довгострокові)
-
за основною діяльністю
(дослідницько-пошукові, творчі, рольові, прикладні, інформаційні)
-
за характером контактів (серед дітей одного
віку, серед дітей різного віку)
-
за характером координації (з безпосередньою
координацією, з прихованою координацією)
-
за кількістю учасників (групові, парні,
індивідуальні)
У практиці наших вчителів застосовується робота в групах та парах: складання порад «Як знайти
справжнього друга», тлумачення афоризмів із повісті-казки А. де Сент-Екзюпері
«Маленький принц». Групи виконують інформаційні, творчі, дослідницькі
завдання. Такими видами робіт вчать дітей співпраці в команді, допомагають
усвідомити власний внесок у спільну справу. Участь кожної дитини в роботі групи
учні оцінюють спільно або індивідуально, що сприяє критичному ставленню до
себе, відповідальності, вдосконаленню та соціалізації.
Щоб заохотити до активності і почути думку кожного учня, мої
колеги впроваджують ігри «Мікрофон», «Продовж речення», «Мозковий штурм».
Для формування читацької культури і компетентності учнів,
розвитку їхніх творчих здібностей, навичок самостійного аналізу прочитаного
застосовуємо елементи технології критичного мислення:
— гронування;
— діаграма Вена;
— асоціації;
— вільне письмо дає змогу висловити
всі свої враження від знайомства із творчістю письменника;
— сенкан є своєрідним узагальненням роботи над
тим чи іншим твором або образом, тому його доцільно проводити після аналізу
твору. Такі завдання допомагають учням зафіксувати свої думки та емоції,
розвивають творчу уяву.
Викликають зацікавленість художнім твором такі творчі
завдання: «Залиши останнє слово для
мене», «Продовж художній твір», «Доповни сюжет», «Запитання до автора (героя)»,
«Лист вдячного (обуреного) читача», «Лист до самого себе», вітальні листівки,
заповнення анкети героїв.
Такі прийоми сприяють розумінню специфіки мови художнього
твору, оволодінню основними видами мовленнєвої діяльності, розвиткові
здібностей до написання письмових робіт різних жанрів та висловленню власної
точки зору щодо порушених у творі проблем.
Одним із ефективних засобів залучення учнів до читання є
гра. Навчання у грі покликане реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й
комплекс цілей: вивільнення емоцій, можливість самовизначення, надихання і
допомога розвитку творчої уяви, зростання навичок співробітництва,
висловлювання власних думок.
«Гра — шлях дітей до пізнання світу», — справедливо
зазначав Максим Горький. Впроваджую як загальновідомі — «Три речення», «Переплутані пелюстки», «Вгадай героя
за його словами», «Разок намиста», «Веселий олівець», кросворди,
так і власно розроблені нижчеподані ігри.
«Літературний
двобій». Два учні
біля дошки по черзі обирають номер із питанням та відповідають на нього,
намагаючись обрати питання з одного вертикального, горизонтального або
діагонального ряду. Виграє той, хто швидше утворить «ряд» правильних
відповідей. На питання, що залишилися, відповідають учні класу.
«Будь
уважним». Учням треба обрати лише ті речення або факти, які
стосуються життя та творчості певного письменника.
«Ланцюжок
запитань». Учні ставлять по одному питанню з власно складених за
прочитаним твором ланцюжком один одному. Якщо відповіді немає або неправильна,
учню на допомогу приходить експерт-рятівник (учень, який знає відповідь), щоб
не був розірваний «ланцюжок».
Рольові ігри дають змогу вжитися в емоційний стан героя,
зрозуміти причини його вчинків, а через них — себе, розвивають акторські
здібності: «Вживання в емоційний стан героя», «Цікаво дізнатися». На уроках за
казкою Г. К. Андерсена «Снігова Королева» проводиться рольова гра «Зустріч,
якої не було», під час якої діти у ролі Снігової Королеви та Герди розкрили
погляди героїв на сенс життя та відповіли на питання учнів класу щодо
висловленої позиції. Такі ігри створюють умови для спілкування, вчать вести
дискусію, аргументувати власну точку зору, розвивають критичне мислення.
З великою зацікавленістю учні беруть участь в інсценізації творів або уривків з них. Для цього обирається
невеликі, але важливі для сприйняття змісту епізоди. Після інсценізації
обов’язково проводиться аналіз побаченого: Які герої були представлені? Як вони
себе поводили? Чому ? Це сприяє мотивації саморозвитку, залученню та збагаченню
власного досвіду, зумовлює потребу набуття нових знань.
Метод проектів вважаю основною технологією формування творчої компетентності учнів.
Адже діти, працюючи над створенням проектів, навчаються критично мислити, чітко
усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові
ідеї, грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельними, постійно
самовдосконалюватися. У практиці наших вчителів впроваджується дослідницькі,
творчі (ілюстрацій до творів, власні хоку, вірші), ігрові, інформаційні
медіа-проекти (див. додатки). Учні створюють портфоліо — систему своїх творчих
наробок: малюнки, кросворди, казки, есе, вірші тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар