Особливості роботи педагога
із учнями з особливими освітніми
потребами в умовах запровадження інклюзивної освіти
Виступ
на
засіданні ММО
вчителів
2-х класів
Зотова
Анна Валеріївна
вчитель
2-Б класу, ЗОШ №3
серпень
2015р.
Марганець
Одним із
найважливіших чинників прогресивного розвитку суспільства є гуманне, милосердне
та дбайливе ставлення до дітей і молоді, які не можуть вести повноцінне життя
внаслідок вад фізичного та психічного розвитку. І саме це є одним із головних
завдань інклюзивної освіти.
Супровід дітей з
особливими потребами вимагає створення спеціальних умов усередині закладів
освіти. Важливим завданням педагогів є створення особливого пізнавального
настановлення щодо дітей з особливими потребами: перевага має віддаватись не
жалю, а турботі, чуйній, тактовній взаємодії з ними, ставленню до таких дітей
як до рівноправних членів колективу.
Як почувають себе
діти з особливими освітніми потребами у звичайній школі? Що раніше така дитина
приходить у шкільний клас, то легше їй адаптуватися. У молодших класах
адаптація проходить досить легко – діти у цей період дуже допитливі та
демократичні, у них ще немає стійких упереджень щодо того, хто як виглядає, що вміє робити і чого не вміє. В
одного є окуляри, в інших є веснянки, у когось – смішні хвостики, тобто якогось
певного стандарту немає, і негативно ставитись до свого однокласника-дитини з
особливими потребами діти не будуть. Лише треба, щоб таким же толерантним та
добрим було ставлення вчителів, адже діти у цей період певним чином копіюють
дорослих.
За статистикою 35%
таких дітей навчаються у звичайних загальноосвітніх школах. Чи гарантує це
нормальний розвиток дитини з особливими потребами? На жаль, не завжди ми,
педагоги, особливо стежимо за тим, як устигає учень з особливими потребами,
яких зазнає труднощів. Тож уроки потрібно будувати з урахуванням того, щоб діти
з особливими потребами були залученні до навчальної діяльності.
У 2014-2015
навчальному році в нашій школі на основі висновків діагностичного засідання
ПМПК було організовано навчання для учнів 1 класу з діагнозами у Ковальова
Павла систематичне порушення зору, у Позднякової Анастасії соматичні
захворювання та рекомендовано корекційне навчання та виховання. Для роботи з
учнями було виділено 0,5 ставки асистента вчителя. Роль як асистента вчителя в
роботі з даними дітьми стосувалася таких сфер діяльності:
1. Здійснення соціально-педагогічного
супроводу дітей з особливими освітніми потребами, зокрема:
· участь у розробці та виконанні індивідуальної програми розвитку дітей з
особливими освітніми потребами;
· адаптація навчальних матеріалів з урахуванням індивідуальних особливостей
учнів;
· залучення учнів до різних видів навчальної діяльності на уроці;
· допомога у виконанні навчальних завдань.
2. Стимулювання розвитку соціальної
активності дітей з особливими освітніми потребами, сприяння виявленню та
розкриттю їх здібностей, талантів шляхом залучення до участі в науковій,
технічній, художній творчості.
3. Надання
необхідної консультативної допомоги батькам.
4. Інформування вчителя класу та батьків про
досягнення дітей з особливими освітніми потребами.
5. Ведення
відповідної документації (журнал щоденного обліку спостережень за учнями,
портфоліо учнів, в якому розміщено інформацію про учнів та
його сім’ю, матеріали, що відображають результати навчання та досягнення у
громадському житті школи).
У класі проводить
урок учитель, пояснюючи матеріал, а асистент допомагає розгорнути підручник,
взяти ручку, писати, підійти до дошки, встати з місця при виконанні
фізкультхвилинки. Основні труднощі полягають у тому, що швидкість письма в таких
дітей дуже низька. І тут важливе терпіння.
Ніколи не квапити, а навпаки, давати можливість відпочити руці, допомагати,
притримуючи лінійку при підкресленні, робити короткі перепочинки для масажу очей
та пальчиків, адже “розум дитини
знаходиться на кінчиках її пальців”.
Спільно
з учителем обговорювати поведінку дітей, рівень виконання завдань, рівень
досягнення очікуваних результатів та вносити необхідні корективи у план
подальшої роботи. Щоденно спілкуватися з батьками щодо найменших успіхів та
труднощів дитини з метою вироблення
спільних шляхів подолання вад та
комплексів дитини.
Хочу
зазначити, що важливою умовою позитивного результату навчального процесу є опора на сильні сторони
та можливості цих дітей. З цією метою учні з особливими потребами
залучаються до позакласної діяльності:
участі у класних святах, конкурсах малюнків. Це дає можливість дітям підвищити
самооцінку та власну значущість у колективі зі здоровими однолітками.
Враховуючи
психологічні особливості учнів, потрібно намагатися продумувати кожен з етапів
уроку.
Основне завдання організаційної частини уроку -
оптимально підготувати до роботи на уроці учнів, які мають проблеми із зором,
включити їх в навчальний процес. Учні з вадами зору часто бувають пригнічені
або збуджені і не вміють на уроці мобілізувати самостійно свою увагу. Тому
підготовчій частині уроку треба приділяти особливу увагу, оскільки від її
результатів залежить ефективність наступних етапів уроку. Процес входження у
навчальну діяльність потребує більше часу, ніж у дітей з нормальним зором. Тому
за допомогою асистента вчителя приблизно 5 хвилин на початку уроку витрачається
на подолання впливу перерви, на
цьому етапі також здійснюється підготовка робочого місця та необхідного
приладдя.
Власне основна частина передбачає первинне
сприймання системи знань у глобальному вигляді; багаторазове, поетапне
повернення до змісту розчленованого на частини матеріалу з виправленням та
уточненням прогалин у знаннях; інтеграції на більш високому теоретичному рівні
скоригованих по частинах знань та умінь
у цілісну систему; перевірку дієвості знань шляхом включення їх у практичну
діяльність.
Під час проведення
уроків слід частіше переключати таких учнів з одного виду діяльності на інший.
Наприклад, після роботи, пов’язаної з інтенсивною діяльністю зорового
аналізатора, потрібно взятися до роботи, під час якої основне навантаження
падає на слуховий аналізатор. Зміна видів діяльності сприяє підвищенню
працездатності. Це пояснюється тим, що зі зміною характеру подразників до
роботи залучаються “нестомлені” ділянки кори головного мозку, тому читання, письмо доцільно чергувати з опитуванням, поясненням.
Необхідно також знати, як змінюється працездатність слабозорих дітей під час
уроку. В перші 8-10 хв. низька працездатність. Це пов’язано з трудністю
включення в роботу. Потім працездатність підвищується. Найбільшою вона спостерігається
в проміжку між десятою і двадцять п’ятою хвилинами уроку. В останні десять
хвилин працездатність знижується. Виходячи з цього, найважчий для засвоєння
матеріал потрібно пропонувати учням в ці моменти.
Заключна частина
передбачає підведення підсумків, оцінку успіхів, домашнє завдання з обов’язковим
поясненням і обов’язковою мотивацією та диференціацією. Потрібно старатися
вказувати на позитивні та негативні моменти в роботі учнів.
В процесі навчальної
діяльності враховувати те, що очі дитини отримують значне навантаження. Для
попередження втомлюваності очей необхідно створювати відповідні умови:
- парти необхідно
споряджати підставками для книжок з метою
попередження виникнення порушень постави. Відстань від книжки до очей
залежить від гостроти центрального зору. Особливу увагу слід звертати на оптимальне освітлення в класі;
- на уроках слід
суворо дозувати не лише зорове навантаження, але й інтелектуальне, адже останнє
може спровокувати не тільки розумове, але й зорове стомлення не лише у слабозорих,
а і в дітей, що бачать нормально. Тому потрібно творчо підходити до організації
уроку, розумно поєднувати індивідуальну і фронтальну роботу.
Щоб попередити
перевтому в профілактичних і оздоровчих цілях потрібно пропонувати вправи з
мовним супроводом і кольоровими опорами. Наприклад, у кутах навчального
кабінету можна розмістити яскраві зображення фігур, сюжетів казок, пейзажі,
картки зі словами, крилаті вислови. На цих зображеннях учні мають концентрувати
свою увагу, виконуючи протягом 3-4 хвилин рухи різними частинами тіла.
Виконання таких
координаційних вправ дає змогу тренувати м’язи та зір учнів, розвивати увагу, і
швидкість, підвищувати фізичну та психічну активність.
Отже, необхідно створити
таку обстановку на уроках, яка б полегшила роботу органів зору. Швидке зорове
стомлення призводить до різкого зниження працездатності дітей, що згубно
позначається на їхньому загальному стані.
Загальновідомо, що
суспільство не завжди толерантно, з розумінням ставиться до людей з фізичними
обмеженнями. Досить часто основною причиною цього є недостатність інформації
про людей з інвалідністю, просто незнання, як себе потрібно правильно поводити.
А люди, які отримали досвід спілкування з людьми з обмеженими фізичними
можливостями, мають вміння та навики надання необхідної допомоги інвалідам,
знають етикет поводження з таким людьми – можуть передати цей досвід своєму
оточенню, друзям, одноліткам, що сприятиме кращому сприйняттю суспільством
людей з інвалідністю, а відповідно їх легкій інтеграції. Таким чином може бути
зроблено крок до вирішення багатьох проблем, крок до взаєморозуміння. Адже ми
можемо бути корисними один одному, разом творити майбутнє і просто радіти
життю.
Немає коментарів:
Дописати коментар